Наведено рекомендації щодо організації самостійної роботи студентів заочної форми навчання під час підготовки до лабораторних і семінарських занять з біологічної хімії. Запропоновано методичні розробки для проведення лабораторних занять за темами відповідно до тематичних планів за термінами навчання. Вміщено лабораторний практикум та теоретичний матеріал за змістом лабораторних робіт.

Приведены рекомендации по организации самостоятельной работы студентов заочной формы обучения во время подготовки к лабораторным и семинарским занятиям по биологической химии. Предложены методические разработки для проведения лабораторных занятий по темам в соответствии с тематическими планами и сроками обучения. Помещен лабораторный практикум и теоретический материал по содержанию лабораторных работ.

Буряк звичайний (Beta vulgaris) - широко відома та розповсюджена рослина, яка часто використовується в народній медицині як протизапальний засіб. Об'єктом дослідження було вибрано надземну частину (гичку) буряка звичайного, оскільки саме вона містить багатий комплекс біологічно активних речовин та, як правило, не використовується у народному господарстві (сільськогосподарські відходи). Проведені дослідження з виявлення протизапальної активності комплексів діючих речовин з гички буряка звичайного дозволили виявити рослинні екстракти з вираженим інгібуючим впливом на ексудативні прояви у вогнищі запалення. Активність даних екстрактів перевищує активність препарату ортофену. Доведена залежність фармакологічного ефекту від хімічного складу екстрактів з буряка звичайного. Найбільш виражена антифлогогенна активність екстрактів обумовлена, ймовірно, наявністю фенольних сполук, насамперед, кумаринів, похідних флавіну та флавону.

Свекла обыкновенная (Beta vulgaris) - широко известное и распространенное растение, которое зачастую используется как противовоспалительное средство. Объектом исследования была выбрана надземная часть (ботва) свеклы обыкновенной, поскольку именно эта часть растения содержит богатый комплекс биологически активных веществ и, как правило, она не используется в народном хозяйстве (сельскохозяйственные отходы). Проведенные исследования по выявлению противовоспалительной активности комплексов действующих веществ из ботвы свеклы обыкновенной позволили выявить растительные экстракты с выраженным ингибирующим влиянием на экссудативные проявления в очаге воспаления. Активность данных экстрактов превышает активность препарата ортофена. Доказана зависимость фармакологического эффекта от химического состава экстрактов из свеклы обыкновенной. Наиболее выраженная антифлогогенная активность экстрактов обусловлена, вероятно, наличием фенольных соединений, прежде всего кумаринов, производных флавина и флавона.

Beet (Beta vulgaris) is well-known and widespread plant that is often used as an anti-inflammatory agent. The beet overground part (beet tops) was chosen as the subject of investigation, since it is this part of the plant that contains a rich complex of biologically active substances and, as a rule, is not used in the national economy (agrowaste). The investigations performed in revealing the anti-inflammatory activity of the beet active substances complexes allowed revealing the plant extracts with a marked inhibiting effect on the exudative manifestations in the nidus of inflammation. The activity of these extracts was higher than of the reference medication ortophen. The dependence of the pharmacological effect on the chemical composition of the beet extracts has been proven. The most expressed antiexudative activity is likely to be stipulated by the presence of phenol compounds, mainly coumarins, derivatives of flavin and flavone.

Експериментально досліджено діуретичну активність екстрактів, одержаних з надземної частини буряка звичайного (Beta vulgaris). Аналіз експериментальних даних показав, що екстракти гички буряка звичайного виявляють вплив на сечовидільну функцію нирок. Серед досліджуваних екстрактів виявлено екстракт з найбільш вираженою діуретичною активністю, яка, ймовірно, пов'язана з вмістом флавоноїдних сполук у складі біологічно активних речовин.

Экспериментально исследовано диуретическую активность ряда экстрактов, полученных из надземной части свеклы обыкновенной (Beta vulgaris). Анализ экспериментальных данных показал, что экстракты ботвы свеклы обыкновенной оказывают влияние на мочевыделительную функцию почек. Среди исследованных экстрактов выявлен экстракт с наиболее выраженной диуретической активностью, которая, вероятно, связана с содержанием флавоноидных соединений в составе биологически активных веществ.

Experimental study of diuretic activity of extracts obtained from beet (Beta vulgaris) overground was carried out. Analysis of experimental data achieved that beet overground extracts make an impact on excretory kidney function. Extract with the most defined diuretic activity was discovered among the examined extracts. This high-defined activity probably is caused by flavonoids which are part of bioactive compounds.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.7/9

Рубрики:

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено особливості метаболізму окремих органів і тканин та механізми розвитку і способи діагностики деяких патологічних станів. Розглянуто проблеми патологічної біохімії в контексті типових порушень обміну білків, нуклеїнових кислот, ліпідів, вуглеводів, води та мінеральних речовин, визначено шляхи їх регуляції в різних органах і тканинах. Увагу приділено біохімії крові, травлення, печінки, нирок та сечоутворення, нервової та ендокринної систем, м'язової та сполучної тканин, неоплазії.

Мета роботи - вивчення ефективності застосування препарату еребра (сухого екстракту листя обліпихи крушиноподібної) при гострій респіраторній вірусній інфекції (ГРВІ) у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Під спостереженням знаходилися 43 дитини з ГРВІ віком 3 - 12 років, яких було розподілено на 2 групи. Усім пацієнтам призначалось симптоматичне лікування, діти основної групи додатково одержували препарат еребра у віковому дозуванні. На тлі застосування препарату на 2 дні скоротилась тривалість ринореї, чхання, закладеність носа, на 3 дні - біль у горлі. Тривалість таких симптомів, як цефалгія, міалгія, захриплість, кашель, практично не змінювалась. Висновки: препарат еребра можна вважати ефективним засобом лікування ГРВІ у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку.

Здійснено огляд літератури, узагальнено сучасні дані щодо етіології, патогенезу, епідеміології та диференціальної діагностики хронічного функціонального запору. Зазначено, що висока медико-соціальна значущість даного захворювання зумовлена не лише значною поширеністю у популяції, але й асоціацією з низкою патологічних процесів, зокрема, гепатобіліарної системи та ліпідного обміну. Одним з тригерних факторів взаємозв'язку запорів і уражень печінки є формування виразного дисбактеріозу, який супроводжується хронічним прозапальним станом внаслідок продукції ендотоксинів, активацією Toll-подібних рецепторів, пригніченням антиоксидантної системи та порушеннями метаболізму ліпідів, результатом чого є розвиток стеатогепатиту. Сучасні підходи до корекції хронічного запору включають модифікацію дієти та фізичної активності, застосування проносних засобів. Натепер відсутні дані клінічних досліджень, що підтверджують ефективність немедикаментозних методів за хронічного запору. Систематичні огляди рандомізованих клінічних досліджень свідчать про те, що баластні й осмотичні проносні засоби (крім магнію сульфату) виявляють достовірно більш високу ефективність у порівнянні з плацебо та мають досить сприятливий профіль безпеки. Прукалоприд і секреторні проносні засоби з позицій доказової медицини мають високу ефективність, але даних щодо їх переносимості нагромаджено сьогодні недостатньо. Похідні антраглікозидів можуть рекомендуватися тільки для епізодичного застосування внаслідок розвитку звикання та низки небажаних побічних реакцій. Засоби, що викликають розм'якшення калових мас, можуть провокувати розвиток гіповітамінозів жиророзчинних вітамінів і знижувати якість життя хворих, що обмежує їх застосування. Відмічено, що незважаючи на широкий арсенал проносних засобів, тільки третина пацієнтів задоволена результатом з точки зору ефективності та безпечності. Зазначене свідчить про перспективність подальшого дослідження лікарських засобів для терапії хронічного функціонального запору.

Попередні експериментальні дослідження з вивчення фармакологічних властивостей екстрактів плодів Сливи домашньої дозволили виявити найбільш терапевтично активний екстракт з волокнами з послаблювальною та гепатопротекторною активністю. Гепатопротекторна активність сухого екстракту плодів Сливи домашньої, що містить волокна, ймовірно, зумовлена наявністю у хімічному складі субстанції поліфенольних компонентів. Оскільки за літературними даними для поліфенольних сполук характерні антиексудативні властивості, доцільним було вивчити вплив досліджуваного екстракту на циклооксигеназний та ліпооксигеназний шляхи розвитку запальної реакції. Мета роботи - експериментально дослідити вплив сухого екстракту плодів Сливи домашньої, що містить волокна на розвиток антиексудативної фази запалення. Попереднє введення тваринам екстракту плодів Сливи домашньої помірно пригнічувало розвиток зимозанового набряку у досліджувані терміни. Показники антиексудативної активності досліджуваного екстракту (29,65 %) поступалися активності референс-препарату кверцетину (36,6 %) та були на рівні показників антифлогогенних проявів препарату порівняння силібору (29,5 %). Помірна антиексудативна активність досліджуваного екстракту дозволяє припустити, що на ранніх етапах розвитку запальної реакції (0,5 год) він пригнічує утворення лейкотрієнів, а через 3 год - простагландинів. Висновки: аналіз експериментальних даних показав незначну антициклооксигеназну та антиліпооксигеназну активність сухого екстракту плодів Сливи домашньої, що містить волокна. Досліджуваний екстракт поступався за здатністю гальмувати антициклооксигеназний та антиліпооксигеназний шляхи розвитку ексудативної фази запалення препарату порівняння кверцетину. Помірна протизапальна дія сухого екстракту з плодів Сливи домашньої, ймовірно, опосередковується через наявність у його хімічному складі поліфенольних сполук.

Підвищений попит на сучасні фітопрепарати, продиктований широким застосуванням їх у комплексному лікуванні різних захворювань, наявністю низької токсичності та фармакоекономічної складової. Фітохімічний аналіз лікарських рослин розкриває не тільки їх потенційні терапевтичні ефекти, а й припускає їх токсикологічні властивості. У зазначеному контексті увагу привернула слива домашня (Prunus domesticі), яка широко розповсюджена на території нашої країни та достатньо відома своїми лікувальними властивостями і застосуванням у народній медицині. Мета роботи - дослідження фітохімічного складу екстрактів, одержаних із плодів сливи домашньої та вивчення їх токсичних властивостей. Фітохімічний аналіз екстрактів, одержаних із плодів сливи домашньої, здійснювали за оригінальною методикою вилучення біологічно активних сполук, використовуючи інструментальні методи дослідження за допомогою сучасного лабораторного аналітичного обладнання.

Шифр НБУВ: Ж14678 Пошук видання у каталогах НБУВ